Намагайтесь якомога менше забороняти дитині. Тяга до самостійності закладена в кожній людині генетично. Батьки, обмежуючи її безкінечними «не можна» самі ж притупляють бажання діяти самостійно. Спочатку мама не дозволяє лізти на гірку чи гойдалку «Не можна, не лізь, бо впадеш», а потім дивується чому він не може пограти на майданчику сам? Але всі ми хвилюємось про наших дітей. Що ж робити? Намагатися пропонувати способи, які категорично не забороняють робити дитині ті чи інші речі, наприклад, «на гірку можна, але зі мною поки ти не навчишся», «вазон з квітами чіпати можна, але легенько, не рвати», «пісок кидати можна, але так, щоб ні в кого не влучив»…

• Дозвольте дітям робити вибір: «Ти хочеш одягнути сьогодні синю футболку або зелену з котиком?». Таким чином ми демонструємо дитині, що поважаємо її думку і заявляємо, що вона сильна і може сама брати на себе відповідальність за певні речі (ми формуємо здорову самооцінку).

• Навчіть дитину просити про допомогу і, коли вона щось робить або тільки намагається робити, ніколи не влазьте (звісно якщо це не шкодить здоров’ю) поки вона сама вас не попросить. Так ви вчите дитину самостійно долати труднощі.

• Перш ніж щось зробити замість дитини спробуйте словесно розказати малюкові як слід вчинити. Наприклад, «щоб застібнути блискавку, однією рукою притримуй замочок, а іншою тримай за низ», «щоб краще зняти шкарпетку, треба почати з п’яточки, спробуй», «щоб відкрити кришку, інколи треба спочатку натиснути, а потім прокрутити», «щоб постругати олівець треба спочатку вставити його, щільно притиснути і крутити, спробуй».

• Якщо дитина задає Вам запитання, спробуйте не відповідати одразу, а спитати її, як вона сама думає. Зазвичай дитина починає фантазувати і у висновку сама може відповісти на своє запитання. Ви завжди встигнете дати правильну відповідь. Якщо ж ви самі не знаєте відповідь на запитання, не шукайте її замість дитини, а запропонуйте малечі шукати відповідь за межами дому чи сім’ї (звичайно це для більш старших діток). Наприклад, «запитай у зоомагазині», «про це тобі можуть розповісти в магазині побутової техніки», «можна подивитись в мережі Internet».

• Бувають такі періоди, коли діти намагаються «зливатись» з батьками. (Мушу наголосити, що це нормальні періоди розвитку особистості). В таких випадках малеча просить робити все за них (навіть ті речі, які здавалося б дитина вже давно робить сама). В такі моменти треба вміти домовлятися з малечею, наприклад, «давай ти одягнеш правий кросівок, а я тобі лівий», «давай класти тобі в ротик суп по черзі – одну ложку я, іншу – ти», «давай разом спробуємо застібнути блискавку на куртці». Але намагайтесь не робити замість дитини. Просто підтримуйте її.

• В залежності від віку дитини, намагайтесь питати думку малечі коли вирішуєте сімейні справи. «Ти хочеш, щоб ми поїхали до бабусі сьогодні ввечері чи завтра вранці?»

• Якщо вас запитують про малечу в присутності неї самої, дозвольте дитині самій відповісти. І взагалі, не обговорюйте дитину в її присутності, неважливо, наскільки вона ще маленька. Коли діти чують, як їх обговорюють, вони відчувають себе предметами, власністю своїх батьків.

Хваліть дитину за успішні прояви самостійності. Але не просто словом «молодець». Бажано, щоб похвала була описовою. Тобто, якщо дитина самостійно зібрала іграшки, доречно було б сказати: «я бачу чистий килим і складені в корзину іграшки, навіть той конструктор, який вже декілька днів лежить в кутку. А ще як ти гарно поскладав пазли! Так, що коробка тепер закривається! Мені дуже приємно заходити сюди. Молодець!» Завжди можна знайти, що описати.

• Намагайтесь вводити моменти змагання. Наприклад, дитина не хоче сама складати іграшки. Запропонуйте «давай, хто швидше складе ці кубики до кошика!». Можна сказати про заохочувальний приз (ні в якому разі не пропонуєте дорогі речі). Це може бути: додаткова серія мультифільму, додаткова цукерка, банан тощо.

• Намагайтесь поступово зменшувати свою присутність і контроль за речами, які малюк вже навчився робити.

• І на останок – довіряйте власній дитині. Вірте в те, що вона може справитися з будь-якими труднощами і завжди давайте їй шанс у цьому ще раз переконатися.
Виростити дитину сильною й впевненою в собі людиною – непросте завдання для батьків. Ви повинні переконатися, що навколо дитини позитивна атмосфера, яка сприяє її навчанню й розумінню навколишнього світу. Ключові етапи фізичного і психічного розвитку припадають на раннє дитинство, тому важливо змалечку займатися розвитком особистості дитини.

Розгляньмо 10 порад із розвитку особистості дітей. Ці поради допоможуть сформувати особистісні якості дитини, зроблять її впевненішою в собі, позитивною.
1. Зробіть виховання своїм пріоритетом
Виховання дитини має бути вашим головним пріоритетом:
• на початковому етапі розвитку дитини ваші з нею стосунки відіграватимуть важливу роль у розвитку її особистості.
2. Перегляньте свій стиль виховання
Також у цей період важливо усвідомлювати власний стиль виховання:
• подумайте, як ви поводитеся в тих чи інших ситуаціях;
• звертайте увагу на те, як ваш стиль виховання впливає на поведінку дитини;
• подумайте, чи обґрунтовані ваші очікування з приводу вашої дитини.
3. Не навішуйте ярлики
Навішувати на дитину ярлики – це найгірше, що ви можете зробити відносно неї:
• неправильно порівнювати дитину з іншими дітьми, навіть гарними;
• давайте дитині змогу самовиражатися;
• не обмежуйте дитину тими чи іншими моделями поведінки.
4. Приймайте особливості дитини й рухайтеся далі
У кожної людини є свої недоліки, і ваша дитина – не виняток:
• майте реалістичні очікування щодо дитини;
• заохочуйте її розвивати власні таланти;
• підтримуйте її інтереси й хобі;
• не змушуйте дитину займатися тим, що їй не подобається.
5. Будьте уважні
Величезний вплив на поведінку дитини мають Інтернет, телебачення тощо. Звертайте особливу увагу на заняття й інтереси дитини, стежте за її новими інтересами.
6. Демонструйте позитивний приклад
Діти здебільшого наслідують своїх батьків. Пам’ятайте, що ви завжди маєте добре поводитися. Гарний приклад позитивно впливає не тільки на дитину, а й на вас.
7. Встановлюйте правила
Коли йдеться про формування особистості дитини, важливо встановлювати правила. Створюйте здорові моделі спілкування, це допоможе зміцнити емоційні зв’язки з дитиною.
8. Сваріть із любов’ю
Покарання, яке ви встановлюєте для дитини, не повинно бути образливим або жорстоким:
• завжди підкреслюйте різницю між доброю та злою поведінкою;
• поясніть, чому ви не схвалюєте ті чи інші дії. Говоріть дитині, що ви розчаруєтеся або будете засмучені, якщо вона щось зробить.
9. Слухайте дитину
Приділяйте увагу дитині, не відволікаючись у цей час ні на що. Це дуже важливо у її вихованні. Слухайте дитину, коли вона скаржиться вам на щось, так вона відчує свою важливість. Її впевненість у собі й самооцінка зміцняться.
10. Допомагайте дитині
Дитині доводиться давати раду чималій кількості труднощів:
• кращий спосіб допомогти дитині здолати проблеми – підтримувати її щоразу, коли це їй потрібно;
• батьки повинні надавати дитині безумовну підтримку;
• допомагайте їй під час її злетів і падінь.

Пам’ятайте, що кожна дитина індивідуальна. Вам потрібно зрозуміти, який підхід найкращий для виховання вашої дитини. Ваші любов і віра допоможуть дитині максимально розвинути її особистісні якості.
Якщо дитина підійшла до вас з проханням «пограти», принесла своїх улюблених ведмедиків, на яких ви вже дивитися не можете, не впадайте у відчай, скористайтеся однією з цих ідей для того, щоб швидко придумати рольову гру! Адже, насправді, дитина таким чином може “відіграти” певні травматичні події.

Ідея перша. Гра терапевтична. За основу сюжету нашої гри беремо проблему, з якою дитина нещодавно зіткнулася. Наприклад, ми знаємо, що дитина боїться павуків або комашок. Тут, звичайно, добре б мати навички письменництва терапевтичних казок. Вони дуже знадобляться. Але можна і просто спробувати пофантазувати. Наприклад, той самий страшний павучок потрапляє в біду і виявляється безпорадним і жалюгідним, а ваша дитина своїм героєм його рятує. Ну хіба можна боятися того, кого врятував?!)

Ідея друга. Гра мамадопоміжна. Може, є щось, чого ви хочете навчити свого малюка. Наприклад, на горщик ходити, мити руки перед їжею, або одягатися… Ось і пограйте ненав’язливо в це. Ну, наприклад, не хоче дитина їсти корисні овочі:))) Тоді конячки наші підуть в магазин вибрати що-небудь корисне, можливо, посперечаються по дорозі про те, що їм купити. Може, виберуть разом продукти (їх можна тут же швиденько намалювати на папері, як і магазин). Продавець розповість їм про те, як це все приготувати, конячки складуть покупки в пакетик, принесуть додому, приготують, поїдять:) Це перше, що в голову прийшло. А про горщик, умивання, засипання грати одне задоволення навіть з малюками.

Ідея третя. Гра життєва. Ми просто беремо за основу гри будні малюка. Може, нещодавно він ходив на виставку, в гості, або в дельфінарій? Може, ви гуляли по лісі, влаштували там пікнік? А може, просто їздили в село до бабусі, годували там курей і корів? Може, малюк гойдався на гойдалці сьогодні вдень? Ось і пограйте в це! Зробіть арену цирку з конструктора, знайдіть маленьких рибок і зробіть «океанаріум» в коробці, запросіть гостей до плюшевих ведмежат!

Ідея четверта. Гра підготовча. Це гра допоможе вам підготувати малюка до майбутньої події. Що б це не було, переліт на літаку або похід в поліклініку, початок відвідування садочку або шкільного життя, ми можемо цілком обіграти це в сюжетно-рольовій грі та таким чином трохи підготувати дитину, пробудити в ній інтерес. Потім їй буде цікаво спостерігати наскільки дійсність схожа або не схожа на вашу гру.

Ідея п’ята. Гра казково-віршова. Дуже проста в реалізації та улюблена дітьми ідея. Сенс ви напевно вже зрозуміли. Потрібно просто за основу вашого сюжету взяти улюблений віршик малюка, казку або мультик. Варіант безпрограшний і, як правило, діти полюбляють грати в таку гру знову і знову.

Ідея шоста. Гра в професії. Добре знайомити дитину з різними професіями за допомогою рольових ігор. Придумайте, ким працюють і чим займаються ваші герої? Може, у когось сад квітів, а у когось Ветеринарна клініка? Можливо, дракончик гасить пожежі, а ведмідь будує будинки? Ну і, не забудемо сюди ж включити гру про доктора і про магазин.

Оксана Агеєнкова
Нас всіх — і дорослих, і маленьких, об`єднують дві здібності — пізнавати і любити. Навчитися цьому можливо тільки у відповідному середовищі. Немовля сприймає оточуючий світ очима дорослих: дитя буде говорити і радіти лише за умови, що з ним спілкуються, його люблять.

На заняттях з раннього розвитку дитина вчиться соціалізації, знаходитись в суспільстві, спілкуватись (навіть не вміючи ще говорити), грати, довіряти і радіти. Ми разом вчимось грати. Дітки знайомляться з картою свого тіла вчаться орієнтуватися в просторі, координувати свої рухи. У ранньому віці фізичний розвиток дитини відповідає розумовим здібностям.

Різноманіття ігор дозволяють дитині розкритися, знайти що подобається більше, що виходить краще. Під час заняття проживати свої емоції, радіючи успіхам і засмучуючись, якщо щось пішло не так. Головне, навчити дитину цікавитись світом, радіти життю, пробудити в ній маленького дослідника, який вмітиме самостійно робити відкриття.

Кожна гра тренує пам’ять, вчить розрізняти речі, аналізувати, розвиває логічне мислення. Бути чуйними нам допомагають «маленькі герої» на заняттях, які потребують допомоги. Ми Їх годуємо, зігріваємо, обіймаємо — вчимося любити.

Для маленької дитини кожен крок — це успіх, кожна посмішка – щастя, тому дорослим важливо пам`ятати, що бачити і брати участь в житті дитини, бути для неї прикладом — це велика нагорода. Ми вчимося разом із дітьми, завдяки їм ми стаємо батьками.

Кожна дитина особлива, в кожної свій термін адаптації. Комусь достатньо місяця, щоб почати «дивувати» своїх батьків, комусь більше, це з умовою постійних відвідувань занять. Дуже важлива постійність і послідовність у вихованні дитини. Тоді вона відчуває, що таке «заняття» і почувається у безпеці. Є такий вираз: «Не треба тягти траву в гору, щоб вона скоріше росла. Важливіше грунт і добрива, на яких вона росте». Так само і діти. У ранньому віці ми закладаємо фундамент на майбутнє і радіємо кожному кроку своєї дитини.»

Тривалість заняття — 45 хвилин.
Викладач курсу Виноградча Тетяна Олександрівна
Настав вечір, отже, є час порозмірковувати… Пропонуємо Вам замислитись над наступною притчею:

Після нелегкого робочого дня повернувся батько додому. Час був пізній, він змучився і втомився, але зрадів, побачивши, що п’ятирічний син чекає його на порозі будинку.
– Тату, – привітавши батька, тихо промовив малюк, – можеш відповісти? Я чекав, щоб запитати…
– Звичайно, питай! – Вигукнув батько.
– Скільки грошей ти отримуєш?
– Та хіба це твоя справа?! Нема чого тобі про це знати!
Дитина підняла на нього сумні очі.
– Я дуже-дуже прошу тебе, скажи, скільки ти заробляєш за одну годину?
– Ну, припустимо, п’ятсот. І що далі? Тобі-то яка різниця?
– Будь ласка, тато, – дуже серйозно промовила дитина, – позич мені триста рублів.
Батько вийшов з себе і закричав до сина:
– Ти поводиш себе огидно! Я так втомився, але змушений стояти тут і слухати твою порожню балаканину! Думаєш тільки про іграшки, чекав мене лише для того, щоб випросити грошей на всякі дурниці!
Опустивши голову, хлопчик зник за дверима дитячої. А батько, розсерджений і засмучений, так і стояв, притулившись до стіни. «От нахаба, – думав він, – який же мій син егоїстичний. Однак… Може, і я був не в усьому правий? Я даремно на нього накричав, адже зазвичай дитя ніколи не просить у нас з матір’ю грошей. Значить, дитина звернулась до мене неспроста».
Він тихенько зайшов до кімнати сина і сів біля дитячого ліжка.
– Ти ще не заснув, мій хороший? – Шепнув він.
– Ні, я лежу і думаю…
– Не гнівайся на мене, синку, я сьогодні страшенно втомився, тому й нагрубив тобі. Ось, візьми гроші і, будь ласка, вибач мене.
Малюк обійняв батька за шию, його оченята радісно засвітилися.
– Тату, спасибі, велике-велике спасибі!
Хлопчик витягнув з кишені піжами кілька зім’ятих банкнот і додав до них щойно отримані купюри. Батько знову почав бурчати:
– У тебе, як виявилося, предостатньо грошей, а ти скупишся і просиш ще.
– Ні, татко, мені якраз цих трьохсот не вистачало. Ось тепер я зібрав рівно стільки, щоб купити одну, всього лише одну годину твого, тату, часу. Можна? Я дуже прошу, прийди завтра трохи раніше, щоб ми сіли вечеряти всі разом: ти, мама і я…
prihovani_zdibnosti_ditini
Дитині не завжди подобається те ж, що й вам. Прийміть це. Можливо, у вас у дитинстві було улюблене заняття, на зразок малювання або музики, а тепер ви хочете реалізуватися через своїх дітей. Але таланти й інтереси дітей та їх батьків не завжди збігаються. Змушуючи малюка відмовлятися від власних захоплень і нав’язуючи йому свою думку, ви надаєте йому погану послугу.

Запропонуйте дитині вибір. Можливо, для того, щоб зрозуміти свої схильності до того чи іншого заняття, дитині буде потрібно якийсь час. Якщо малюк буде відчувати свободу вибору й вашу підтримку – він швидше зможе зробити правильний вибір.

Спостерігайте за дитиною в повсякденному житті. Замість того, щоб вирішувати за дитину, чим їй займатися, дозвольте їй зробити вибір самостійно. Спостерігайте, що їй подобається: малювати, співати, танцювати, кататися на роликах чи грати в комп’ютерні ігри. Можливо, вона любить фізичну активність і вважає за краще якийсь вид спорту. Більшість зірок спорту проявляли інтерес до певного виду спорту з ранніх років.

Підтримуйте дитину в її інтересах. Іноді ми засмучуємося через те, що вважаємо заняття малюка безглуздими. Якими б недоречними не здавалися вам ці заняття – постарайтеся не втручатися. Діти не завжди розуміють, чому їм подобається чимось займатися, іноді їм потрібен час, щоб перепробувати безліч занять і знайти відповідь на це питання.

Дозвольте дитині самовиражатися. Важливо пам’ятати, що своїми необережними словами ви можете відбити в малюка бажання займатися тим, що він любить. Наприклад, багато дітей люблять малювати, присвячуючи даному заняттю багато часу. Батьки в таких випадках часто говорять їм: «Досить даремно витрачати час, краще б ти йшов робити уроки». Звичайно, робити уроки необхідно, але завжди можна знайти час і для занять, які до душі дітям.

Організовуйте сімейні творчі вечори. Варіантів занять дуже багато. Так, ви можете використовувати спеціальні творчі набори (ліплення, створення іграшок), робити фігурки з пластиліну, аплікації, клеїти моделі машинок або літаків, робити ляльки. Спільні заняття корисні й для зміцнення ваших взаємин, і для визначення здібностей дитини.

Створіть удома атмосферу творчості. Цікаві книги на полицях, красиві картини й речі ручної роботи – все це налаштує малюка на творчий лад.

Підтримуйте бажання дитини пізнавати нове. Здібності малюка можуть ховатися взагалі не в області творчості, а в науці. Тому, коли дитина ставить запитання про світобудову – приділяйте максимум уваги відповідям на ці важливі питання. Дивіться разом пізнавальні фільми й відео, спробуйте вдома провести цікаві наукові експерименти. Навіть якщо малюк не стане вченим – ці знання будуть корисні.

Не оцінюйте й не критикуйте. Усі відомі письменники, художники та представники інших професій з чогось починали. І підтримка близьких у розвитку талантів і здібностей зіграла для них дуже важливу роль. За відсутності підтримки, при постійній критиці й висміюванні перших починань дитина може розчаруватися у своїх здібностях і закинути улюблену справу, про що в майбутньому вона ще не раз пошкодує.

Більше хваліть і розповідайте про людей, які досягли успіху. Невпевнені в собі й сором’язливі діти можуть закинути цікаве заняття тому, що вони сумніваються в успіху та своїх здібностях. Перші невдачі можуть і зовсім відвернути дитину від занять тією чи іншою справою.

Коли малюк гнівається через невдачі, розкажіть йому позитивні історії зі свого життя, життя родичів або відомих особистостей, які досягли визначних результатів попри невдачі. Такі історії стануть чудовою мотивацією.

Батькам важливо пам’ятати, що їх головне завдання у вихованні дитини – допомогти їй максимально розвинути свої здібності. Ми повинні не тільки захищати наших дітей, а й створити для них найкраще середовище для розвитку. Прийміть малюка таким, яким він є, дайте йому зрозуміти, що ви підтримаєте його незалежно від вибору життєвого шляху.
Дуже часто, озирнувшись назад, нам здається, що ми зовсім нічого не досягнули, не зробили нічого важливого та особливого. Займалися непотрібними справами, у той час, коли всі інші будували кар’єру та заробляли мільйони! Саме в цей час наша самооцінка суттєво погіршується. Ми позбавляємо себе тієї енергії, яка б мала нас підтримувати та заохочувати до нових звершень!

Але коли ми підбиваємо підсумки, хоча б раз на рік, наприклад, перед Новим Роком, і не просто обмірковуємо, а записуємо на папері, то ми суттєво збільшуємо свій потенціал.

Коли ми обертаємось і дивимось на свої успіхи та досягнення, нанизуємо на нитку, як великі так і маленькі, ми бачимо який великий обсяг роботи ми зробили. Скільки здається важливого і потрібного ми досягнули та як багато ресурсів вклали.

Саме зараз я раджу вам зробити це! Підбивати підсумки року за для того, щоб підтримати та підняти вашу самооцінку та для того, що б зарядити себе на майбутній успішний рік!

Рекомендую дуже ефективну методику. Візьміть 12 невеликих листків паперу (це буде ваш рік) та на кожному запишіть відповіді на наступні запитання: «Що важливого я зробив в цьому місяці? Що зробило мене сильнішим? Який я придбав досвід? Які свої сильні сторони я проявив?» Обов’язково згадайте кожен місяць. Не обов’язково зробити це за один день. Якщо одразу пригадати не можете, то зазирніть до себе на сторінку в Інстарам чи Фейсбук у ці місяці, може щось і згадаєте. Похваліть себе за ваші успіхи. Підсумуйте рік. Я більш ніж впевнена, ви зробили чи мало!

Самооцінка збільшується кількістю завершених справ, і абсолютно неважливо великі вони були, чи маленькі.
Батьки роблять усе можливе, щоб правильно виховувати своїх дітей: читають книги, присвячені вихованню дітей та ін. Але насправді ключ до гармонійних взаємин із дитиною простий: чим міцніші стосунки дітей і батьків, тим легшим є виховний процес.

Як зміцнити взаємини між батьками й дітьми?
Міцні взаємини дітей і батьків сприяють фізичному, емоційному та соціальному розвитку дитини. Дослідження свідчать, що здорові взаємини між батьками й дітьми позитивно позначаються як на дітях, так і на загальній сімейній атмосфері.

У чому ж важливість позитивних взаємин між батьками й дітьми?
• У батьків, які виховують дітей із любов’ю, виростають діти, здатні любити.
• Ваші стосунки з дітьми впливають на майбутнє дитини, її соціальне, фізичне та психічне здоров’я.
• Маленькі діти, які відчувають здорову й міцну прихильність до своїх батьків, мають великі шанси на щасливі та глибокі стосунки в дорослому житті.
• Дитина, яка має здорові взаємини зі своїми батьками, навчається регулювати свої емоції в складних ситуаціях.
• Зв’язок із батьками сприяє розумовому, мовному та емоційному розвитку дитини.
• Взаємини з батьками формують у дитини оптимістичну та впевнену соціальну поведінку.
• Участь батьків у повсякденному житті дитини сприяє поліпшенню її успішності в школі й розвитку навчальних навичок.

Зв’язок між батьками й дітьми повинен бути не тільки сильним, а й гнучким, тому що не можна поводитися з десятирічною дитиною, як і з трирічною. У кожному віці взаємини батьків і дітей мають свої особливості.
1. Дитинство – взаємини, засновані на теплоті й безпеці. Перші півроку життя немовлята здебільшого споживають їжу, сплять і плачуть, а батьки годують, беруть їх на руки і міняють їм підгузки. Така взаємодія формує очікування батьків і дітей один від одного.

Коли дитина голодна, вона починає вередувати. Під час годування її потреба задовольняється, і вона щаслива. Батьки також відчувають щастя, бо змогли задовольнити потреби дитини. Коли батьки люблять дитину й доглядають її, тобто виконують свою основну функцію у її вихованні, то формують із нею чіткі й унікальні взаємини.

2. 1–3 роки: перший соціальний досвід.
Коли дитина починає ходити, батьки вчать її правильної поведінки, пояснюють їй, що добре, а що погано, заохочують її гарну поведінку. Батьки допомагають дитині соціалізуватися й готують до життя в суспільстві.

3. Дошкільний вік: визначення стилю виховання.
Взаємини батьків і дітей у цьому віці визначаються обраним стилем виховання. Дослідження свідчать, як почуваються діти, батьки котрих дотримуються різних стилів виховання:
діти демократичних батьків упевнені в собі, щасливі й цілеспрямовані;
діти авторитарних батьків нещасні, невпевнені, схильні до страхів;
діти ліберальних батьків не мають достатньо розвинених соціальних навичок, безвідповідальні, погано дають раду своїм емоціям;
діти індиферентних батьків мають більше проблем із поведінкою й емоціями, ніж решта однолітків.

4. Шкільний вік: пізнання навколишнього світу.
Ідучи в школу, дитина переносить свою увагу із сім’ї на однолітків, але це не впливає на динаміку взаємин між батьками й дітьми. Навички дитини в соціальній і пізнавальній сферах розвиваються, вона здобуває новий соціальний досвід за межами сім’ї.

Як той чи інший стиль виховання впливає на дитину шкільного віку?
демократичний стиль виховання сприяє розвитку в дітей соціальних навичок і високої самооцінки;
авторитарний стиль призводить до низької самооцінки дитини, недостатньої розвиненості в неї соціальних навичок, спричиняє агресивність;
ліберальний стиль формує в дітей імпульсивність, агресивність і безвідповідальність.

Тож, після прочитаного можемо зробити висновок, що в наших руках майбутня реалізація наших діточок. Для досягнення ефективного резльтату пропонуємо Вам заняття “Мама і я“, які сприятимуть укріпленню ще більшої прихильності дітей до батьків, а також більшому розумінню своїх дітей та їх особливостей.

З любов’ю і теппом, Ваш Ami Club 🙂
Мультики насправді можуть бути досить потужним чинником для всебічного розвитку дітей. Але не єдиним і не найважливішим. Адже, щоб ми не робили, краще за все дитина засвоює уявлення про світ через відносини з найближчим оточенням – з сім’єю.

Мультики впливають на розвиток всіх сфер психіки:
— По-перше, через них дитина засвоює способи поведінки, алгоритми досягнення цілей.
— По-друге, мультфільми надзвичайно розвивають емоційну сферу, вони вчать бути у відносинах – дружити, любити, допомагати, відстоювати своє, ділитись…
— По-третє, вони дають великий пізнавальний ефект – через них дитина отримує знання про явища та предмети, розвиває мислення, пам’ять, увагу, сприймання та уяву.

Що ж варто знати батькам, щоб мультики дійсно мали позитивний вплив?

Коли дивитись?
ВООЗ рекомендує дітям до 3-х років не показувати мультфільми взагалі. Оскільки у малечі такого віку переважає наочно-дійове мислення, їх розвиток відбувається через предметну діяльність, а точніше через маніпуляції з предметами. Мультики не дозволяють торкнутись до предметів, все відбувається в образах, до чого нервова система дитини ще не дозріла. Найкращий вік, коли перегляд мультфільмів приносить максимальну користь, вважають вік від 5 до 7 років. В цей час діти вже багато чого розуміють, разом з тим досить відкриті для нового досвіду і вірять в чудо.

Скільки дивитись?
ВООЗ рекомендує молодшим дошкільникам (3-4 роки) дивитись мультфільми не більше 15 хвилин на день. Старшимне більше 30 хвилин. На скільки знаємо, мало хто дотримується подібних норм, і багато батьків дозволяють дітям дивитись набагато більше.

Про що дивитись?
Батькам варто подивитись мультик перед тим, як показувати його дитині. Оскільки в наш час багато мультфільмів мають досить специфічні сюжети, які несуть найрізноманітніші ціннісні орієнтації, що можуть суперечити вихованню, яке дають батьки. Меншими дітками краще сприймаються мультики, де показані прості форми, героями є тварини, які говорять досить простими фразами. Варто зазначити, що від сюжету мультику дитина будь-якого віку бере щось своє. Так, здавалось би мультфільми для старших дошкільників, маленька дитина може переглядати, але як правило вона не зрозуміє основної суті мультику, але зверне увагу на другорядні персонажі, які виконують більш зрозумілі дії.

Як дивитись?
Якщо ви показуєте мультфільми дітям до 3-х років, обов’язково дивіться їх разом і допомагайте виразити емоції, які накопичуються протягом перегляду, «називаючи» почуття, описуючи події. Після мультику часто діти пробують програвати окремі елементи сюжету, які стали для них емоційно насиченими. Таким чином вони надають вихідним почуттям, які накопились, що безумовно має терапевтичний ефект. Важливим тут є один момент – дитина повинна сама вибудовувати сюжет і вести гру, батьки мають привносити мінімум свого. Крім того, під час такого процесу можна корегувати різні способи поведінки, які дитина отримала через мультики, особливо якщо вони вам не до вподоби.

Що не можна робити категорично?
Годувати і присипати дітей під час перегляду мультфільмів. Дитина повинна їсти тоді, коли організм дає сигнал голоду. Але батьки часто використовують улюблений мультфільм для того, щоб відволікти увагу малечі, адже саме тоді набагато легше «нагодувати». Внаслідок цього їжа може стати не лише природнім засобом насичення організмом поживними речовинами, а способом долати стреси, вгамовувати бурі емоцій та почуттів. Порушується природний баланс. Засинати дитина повинні в спокійній обстановці, повністю розслабившись. А мультики викликають бурю емоцій та переживань, які до того ж не знаходять свій вихід. Це дуже шкідливо для нервової системи малюка!

Існує велика кількість розвиваючих відео для дітей. Всі вони спрямовані на розвиток пізнавальної, або емоційної сфери, або навчають діток обережності, правил етикету, моральним нормам, доброти і т.п. В даному пості зібрані найкращі, на наш погляд, розвиваючі відео та мультфільми для дітей, які мають декілька серій, а деякі – декілька сезонів.
— Мультсеріал “Свинка Пеппа” вчить бути у відносинах – між друзями, в середині сім’ї, між сиблінгами (брати і сестри).
“Фіксики”. Фіксики – це маленькі чоловічки, які ховаються від людей і живуть всередині техніки і приладів. Вони вчаться, дружать з людським восьмирічним хлопчиком ДімДімичом і, звичайно, лагодять і пояснюють будову різних механізмів.
Уроки тітоньки Сови. Розважаючись із героями мультфільмів, дитина одночасно пізнає світ, отримує корисні знання, вчить літери абетки. Мультфільми направлені на розвиток пізнавальної сфери малюків.

Вивчаємо абетку:
— Мультфільм “Капітошка” – мультфільм про справжні дружні стосунки. Він вчить дітей, що завжди треба залишатись собою і йти за покликом серця, адже тільки тоді можна отримати задоволення від життя.
Бджілка Майя. Даний мультик виховує моральні якості особистості та розповідає про те, як бути у справжніх дружніх відносинах, де обов’язковим є підтримка один одного та допомога ближньому.

Бажаємо Вам гарних і корисних мультфільмів!
Важливим моментом розвитку малюка фахівці в числі інших називають моторику. Моторика — це управління м’язами організму, що призводить до рухової активності.

Дані навички нормально функціонують при скоординованій роботі мозку, нервової системи та м’язів, що призводить до вчинення певного руху. Існує два типи розвитку м’язів — дрібна й велика моторика.

Великі моторні рухи допомагають розвинути почуття рівноваги, координацію бігу, стрибків і ходьби. Вони ж служать основою для розвитку дрібної моторики, балансують роботу кистей і пальців рук. Розвиток дрібної моторики дозволяє контролювати дрібні м’язи, що в свою чергу вимагає розвиненої координації очей і рук.

Оволодіння маленькими м’язами відбувається пізніше, зазвичай у другому півріччі життя. Це робиться чергуванням вільної самостійної гри дитини і спрямованої діяльності. Так, наприклад розвиток дитини в 4 роки характеризується проявом творчих здібностей і тому дуже важливо розвивати в цьому віці навички малювання, ліплення, музичні здібності.

Значення моторики для дитини
Для гармонійного розвитку дитини у нього повноцінно повинні проявлятися як дрібна, так і велика моторика. Їх розвиток однаково значущий. Дрібна моторика дозволяe малюкові, розвивати здатність робити точні рухи, використовувані при роботі з дрібними предметами. Велика моторика дозволяє рухати руками, ногами і всім корпусом тіла.

Центри людського мозку, які відповідають за мову і рух пальцями, знаходяться в безпосередній близькості. А третина всієї рухової проекції в корі головного мозку займає проекція кисті руки. Тому кисть руки розцінюється як «орган мови» нарівні з усною мовою. Для розвитку розмовної мови недостатньо розвитку артикуляції, одночасно треба розвивати дрібну моторику — спритність руху пальців.

Щоб розвиток моторики рук у дітей не відставав, потрібно стимулювати дітей до творчості:
• Для самих маленьких — це робота з тiстом, глиною або пластиліном.
• Для малюків від 3,5 до 4 років — малювання, складання блоків дитячого конструктора.
• Дітям старше 4 років сподобається складання мозаїки.

Не варто чекати від дитини видачі справжніх шедеврів, важливе в його творчості — розвиток моторики і посидючості, ці навички допоможуть дитині надалі впевнено почувати себе в школі.
Що робити, якщо сварка між вашим дітьми затяжна і самі вони не в змозі розібратись?
— Потрібно зібрати всі зацікавлені сторони і пояснити мету бесіди.
«У нашій сім’ї склалася ситуація, при якій одна людина (чи декілька) нещаслива. Нам потрібно вирішити, що можна зробити, щоб всі відчули себе краще».
— Потрібно пояснити правила всім. «Ми зібралися, тому що Дженні щось турбує. Спочатку ми, не перебиваючи, вислухаємо Дженні. Коли вона закінчить, ми послухаємо твою точку зору, Білл. Тебе теж ніхто не буде перебивати».
— Потрібно записати почуття і тривоги обох дітей. Прочитайте записи вголос їм обом, щоб переконатися в тому, що ви зрозуміли їх правильно. «Дженні боїться, коли ми йдемо з дому. Вона каже, що Білл пристає до неї. В останній раз він вимкнув телевізор, прогнав її з дивана і вдарив по руці».
«За словами Білла, він вимкнув телевізор просто тому, що Дженні дивилася його занадто довго і не слухалася. Йому здається, що він обережно взяв її за руку і не міг заподіяти болю».
— Дайте дітям час висловитися.
Дженні: У мене залишився синець. А моя програма повинна була закінчитися через п’ять хвилин!
Білл: Це старий синець. А програма тільки почалася …
— Нехай всі запропонують якомога більше варіантів вирішення проблеми. Запишіть їх, не оцінюючи. Нехай почнуть діти.
— Прийміть ті рішення, які всіх влаштовують.
• Ніякої няні.
• Ніяких бійок.
• Ніякого командування.
• Розклад перегляду телевізора буде заздалегідь узгоджуватися з батьками.
• Кожен відповідає за себе.
—Виконуйте прийняті рішення. «Наступного тижня ми знову зберемося, щоб з’ясувати, чи все у нас виходить».

Східне бойове мистецтво Айкідо несе в собі не тільки бездоганно відточену оборонну техніку, а й свою власну філософію та свій спосіб життя.

На заняттях даним видом спорту ваша дитина розвиває в собі почуття контролю над своїм тілом і почуття поваги до себе й оточуючих.

Що ж здобуває ваша дитина на заняттях Айкідо в Ami Club?

В першу чергу це здоров’я! Для фізичного і психічного здоров’я вашій дитині необхідно чергувати розумову діяльність з фізичними навантаженнями. Під час тренувань зберігається пряма постава тіла, а це сприяє зміцненню хребта, що особливо важливо для школярів. Адже більшу частину часу вони проводять сидячи, а це велике навантаження на спину.

В Айкідо ми навчаємо дитину не тільки дисциплінованості, але коректному й шанобливому ставленню до вчителів і однолітків. Етична поведінка, охайна зовнішність і повага поступово засвоюються дитиною та стають невід’ємною частиною її самої.

На тренуваннях задіюються різні групи м’язів. Завдяки балансу і рівновазі навантаження на м’язи розподіляється рівномірно, що дає можливість зміцнити повністю тіло вашої дитини.

Дитина вчиться захищати себе. Це надає їй впевненості в своїх власних силах і підвищує дитячу самооцінку. Оскільки філософія Айкідо спрямована на оборону, то дитина не стає злою, агресивною і жорстокою. Дитина вчиться перенаправляти негативну енергію супротивника проти нього самого.

Хоч айкідо й не командний вид спорту, але на заняттях дитина соціалізується. Спілкування з іншими дітьми робить її більш відкритою і чуттєвою.

Занурюючись в світ Айкідо ваша дитина отримає умови, в яких сприятливо будуть розвиватися такі якості як: доброта у поєднанні з силою волі, самодисципліна у поєднанні з м’якістю, твердість переконань у поєднанні з чуйністю і відкритістю. Завдяки систематичним тренуванням, дитина поступово пізнає себе, краще пізнає можливості власного організму й розуму, та вчиться взаємодії з оточуючими людьми.

Акробатика в Ami Club

Акробатика – це не тільки чарівне видовище, але і всебічний розвиток дитини. Кожні батьки  розуміють ступінь важливості фізичного розвитку малюка.

Що ж дає дитині заняття з акробатики?

В першу чергу – це здоров’я. Акробатика формує правильну поставу, є профілактикою сколіозу, плоскостопості, а тож зміцнює м’язи всього тіла.

Дитина постійно рухається, а це призводить до того, що вона використовує всю свою енергію. Це гарантує гарне самопочуття і прилив позитивних емоцій. Рух і активний спосіб життя сприяє формуванню здорового обміну речовин, стимулює роботу головного мозку і покращує загальний психологічний стан дитини.

На заняттях з акробатики дитина розвиває гнучкість і розтягування, а це їй необхідно для профілактики травматизму. У повсякденному житті дитина зможе правильно згрупуватися при випадковому падінні. Маленький акробат оволодіває впевненою ходьбою і гарно рухається по життю.

Розвивати гнучкість дитині можна вже з півторарічного віку, оскільки з 1-го року і до 3-х років стрімко розвивається опорно-зв’язковий апарат дитини і рухливість в її суглобах досить велика.

Також на заняттях відбувається навчання різноманітним трюкам, що добре розвиває координацію і витривалість. Акробатика відмінно тренує вестибулярний апарат малюка.

Заняття проходять в невеликих групах, що дає дитині можливість спілкуватися і розвивати комунікативні навички.

Який би ви вид спорту не обрали для вашої дитини, пам’ятайте – головне, що б малюкові подобалися тренування, тільки тоді він буде веселий, енергійний і правильно розвинений фізично та емоційно.

Дитячий психолог в Ami club

Виховання дітей – це дуже відповідальна робота. Те, які цінності, які погляди на життя і на себе ми вкладемо в дитину в перші роки життя, буде супроводжувати її в усіх життєвих сферах. Ми даємо дитині внутрішній багаж та внутрішню впевненість в собі.

Помилково вважати, що до фахівця необхідно звертатися тільки в момент кризи або коли дитина зовсім відмовляється спілкуватися з дорослими чи однолітками.

Робота психолога може бути не тільки реабілітаційною, але і розвивальною, профілактичною та корекційною. У Ami Club психолог може проконсультувати і поспілкуватися не тільки з дитиною, але й з батьками, використовуючи різні методи і підходи.

Набагато легше впорається з усіма етапами дорослішання вашого малюка, якщо ви заздалегідь підготували себе до них, і знаєте як себе поводити. У перші роки життя дитини робота психолога спрямована на роботу з батьками. Адже психічне здоров’я і розвиток вашого малюка безпосередньо залежить від того, які відносини панують всередині сім’ї.

Кожна дитина, так само як і дорослий, індивідуальна. До неї необхідно підібрати свій підхід і свій метод роботи. Дорослим важливо розуміти, те що прийнятно для малюка може суттєво відрізнятись від батьківських поглядів.

На кожному етапі дорослішання дитина стикається з безліч зовнішніх факторів, до яких вона може бути не готова, і для того, що б максимально знизити негативний вплив на психіку дитини, необхідна комплексна і якісна робота в тандемі з батьками і психологом.

Агресія дитини, страхи, істерики, стреси, погана поведінка, поява другої дитини, ревнощі і конкуренція – це все і навіть більше допоможе вам вирішити психолог. Він не володіє чарівними пігулками і не дасть вам поради, але він, при необхідності, скорегує поведінку, допоможе розібратися в причині проблеми і усунути її.

Також в перші роки життя дитини, психолог допоможе в розвитку дрібної моторики, мислення, мовлення і навіть фізичному розвитку.

Робота психолога – це комплексна робота, яка спрямована на розвиток і обізнаність не тільки дітей, але й їх батьків.

Мова – це головний спосіб комунікації. Ми не народжуємося з гарно постановленою мовою та чіткою дикцією. Спочатку дитина вчиться вимовляти звуки, склади, потім окремі слова і легкі речення. Далі вже дитина будує складні речення і починає логічно викладати свої думки.

Помилково вважати, що дитині логопед необхідний у віці від 3-х – 4-х років. Насправді логопед – це набагато більше, ніж просто шипіння і гарчання. Логопед проводить дуже глибоку роботу ще на стадії зародження мови. Робота фахівця комплексна і вона містить в собі розвиток моторики, пам’яті, мислення та уваги.

Логопед на ранніх стадіях формування мови оцінює правильність вимови звуків і в разі необхідності дає рекомендації для виправлення дефектів.

Також логопед оцінює словниковий запас малюка, чи відповідає він нормі віку, бере участь у вірності побудови фраз та речень.

Щойно дитина починає вимовляти перші слова, ви вже можете звернутися до логопеда за консультацією.

Якщо дитина не вимовляє звуків – то це привід негайно звернутися до фахівця.

Доцільно сказати про те що ж дасть вашому малюкові вміння правильно вимовляти слова і звуки:

  1. Комунікація. Дитина зможе без проблем спілкуватися з оточуючими людьми. Дитині буде набагато легше навчитися читанню та письму.
  2. Гарна та зв’язкова мова – запорука успішного навчання в школі, володіння не тільки своєю рідною мовою, а й легке вивчення іноземних мов.
  3. Чітка і правильна дедукція – запорука формування стабільної і якісної самооцінки вашого малюка.

Ефективність роботи логопеда залежить не тільки від кількості відвідуваних занять фахівця. Дуже важливо, що б батьки брали участь в корекційному процесі, мотивували дитину, допомагали і підтримували. При формуванні мови у дитини має значення абсолютно все: інтонація з якою ви спілкуєтеся з малюком, темп мови, дикція і гучність, грамотність побудови ваших фраз та речень.

Навчаючи дитину розмовляти, важливо не «перенавантажити» всілякими складними словами і реченнями. Логопед в Ami Club допоможе не тільки виправити недоліки мови, а й в ранньому віці докладе максимум зусиль для комплексного розвитку вашого малюка. Пам’ятайте, що на все є свій час.

Логопед